Відділ нотаріату Головного управління юстиції у Волинській області здійснює контроль щодо наявності чи відсутності судових позовів, за якими нотаріус є відповідачем, третьою особою або свідком, та судових рішень про розірвання або визнання правочинів недійсними та винесених постанов про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

З цією метою були направлені запити №5-6/2447 від 16.04.2008, №5-6/559 від 29.01.2008, №5-6/1899 від 25.03.2008, №5-6/473 від 20.01.2009, згідно яких нотаріусів було зобов’язано надавати інформацію за встановленою формою щоквартально до 5-го числа місяця, наступного за звітним періодом.

Контроль здійснювався за судовими справами, в яких нотаріус виступав як учасник судового процесу: відповідач, третя особа, свідок. Так, згідно отриманих статистичних даних, протягом 1-го кварталу 2011 року стосовно приватних нотаріусів було заявлено 5 позовів, в яких вони виступали відповідачами; заведено 13 судових справ, до участі в яких нотаріуси залучались в якості третьої особи; 1 судова справа, до якої нотаріуса залучено в якості свідка. Щодо судових рішень про визнання правочинів недійсними та судових рішень про розірвання нотаріально посвідчених правочинів, то за перший квартал 2011 року таких судових рішень стосовно приватних нотаріусів не виносилось.

Судова практика з питань застосування норм чинного законодавства стосовно державних нотаріусів склалась наступним чином. Протягом першого кварталу 2011 року стосовно державних нотаріусів було заявлено 9 позовів, в яких вони виступали відповідачами; заведено 18 судових справ, до участі в яких нотаріуси залучались в якості третьої особи; судові справи, до яких нотаріусів залучено в якості свідка, відсутні. Також винесено 1 судове рішення про розірвання нотаріально посвідченого правочину. Зокрема, розірвано договір довічного утримання (догляду) відповідно до ч.1 ст. 755 ЦК України на вимогу відчужувача у випадку невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов’язків, незалежно від його вини. Судові рішення про визнання правочину недійсним не виносились.

У випадку наявності судових рішень про визнання правочинів або нотаріальних дій недійсними чи розірвання у судовому порядку нотаріально посвідчених правочинів, на адресу головного управління необхідно надавати копії відповідних підтверджуючих матеріалів (рішення суду, примірники правочинів тощо).

Оскільки часто заявляються судові позови про визнання правочинів недійсними, а порушень вимог чинного законодавста зі сторони нотаріуса не допущено. Наявність таких судових позовів зумовлена суб’єктивними причинами. Зокрема, наразі у професійній діяльності нотаріус позбавлений можливості доступу до бази даних про загублені та викрадені паспорти, що формується в обласних УВС. Нотаріус не є фахівцем у галузі криміналістики, не має відповідної техніки, щоб виявити факт переклеювання фото в документах, що встановлюють особу.

Якщо на момент посвідчення правочину в нотаріуса не було жодних сумнівів щодо його правомірності, то він не несе відповідальності за скоєння злочину, вчиненого іншими особами. Аналогічні ситуації можуть виникнути і при посвідченні односторонніх правочинів. Проте визнати їх неправомірними може тільки суд у порядку цивільного судочинства. З викладеного слід зробити висновок, що визнання правочину недійсним не завжди є недоліком у роботі нотаріуса. Головним є те, щоб правочин було скасовано не з вини нотаріуса.

Щодо практики винесення постанов про відмову у вчиненні нотаріальних дій, то нотаріусами області у відповідності до статті 49 Закону України «Про нотаріат», винесено всього 191 постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Державними нотаріусами винесено 186 постанов про відмову у вчиненні нотаріальних дій, приватними винесено 5 постанов про відмову у вчиненні нотаріальних дій. Кількість винесених постанов державними нотаріусами значно вища, ніж у приватних нотаріусів. Відповідне співвідношення говорить про те, що особи, які звертаються до державних нотаріальних контор значно частіше вимагають такі постанови та державні нотаріуси мають більшу практику застосування вимог статті 49 Закону України «Про нотаріат».

Пропонуємо:

1. За результатами узагальнення, державним та приватним нотаріусам чітко дотримуватися термінів виконання контрольного завдання головного управління юстиції щодо направлення щоквартальної інформації та копій відповідних підтверджуючих матеріалів (рішення суду, примірники правочинів).
2. При винесенні постанов про відмову у вчиненні нотаріальних дій чітко дотримуватися вимог статті 49 Закону України «Про нотаріат».