ЛУЦЬК – обласний адміністративний центр Волинської області. Площа – понад 42 квадратних кілометри. Із заходу на схід і з півночі на південь він розкинувся відповідно на 10 і 15 км. Кількість мешканців – понад 200 тисяч осіб. Місто розташоване на північному заході України, за 150 км від кордонів з Польщею та Білоруссю. Відстань до столиці України – Київа – 452 кілометри.

Древній Луцьк (Лучеськ) виник на острові, який омивався водами широкоплинного Стиру та його старого русла Глушця. Археологічні знахідки та інші матеріали дозволяють припустити, що значне поселення на острові появилося на рубежі VІІ-VІІІ ст. Поступово воно перетворилось у зародок міста. Розташований у вигідній для оборони місцевості та на перехресті торгових шляхів, град розширювався та зміцнював свої укріплення. Нестор-літописець згадує Луцьк у "Повісті минулих літ" під 1085 р. Вже тоді місто мало дерев'яну фортецю-дитинець і навколишні посади. У другій половині XII ст., коли волинський князь Із’яслав Мстиславович ділив свої землі між синами, то столицею східно-волинського наділу вибрав місто над Стиром – друге за значенням після Володимира. Отримав місто наймолодший син князя Ярослав, якого згодом нарекли Луцьким.

Татаро-монгольська навала не минула і Луцька. З літописних джерел відомо, що 1259 року місто витримало облогу хана Куремси, а у 1267 році князь Василько на вимогу ханського воєводи Бурондая „розметав” Бродські укріплення.

Значно змінився Луцьк після 1340 р. при князюванні Любарта Гедиміновича, коли місто стало центром Волинського князівства. У ті часи дерев'яні укріплення замку почали змінювати на цегляні, було започатковано процес витіснення торгово-ремісничого люду на нові землі і перетворення старих посадів в замок для елітного населення. Після смерті Любарта Луцьк продовжує залишатися резиденцією литовсько-руських князів: Вітовта (1392-1430 рр.) та Свидригайла (1431-1452 рр.). За панування Вітовта в 1429 році в Луцьку відбувся відомий з’їзд європейських монархів, основними дійовими особами якого були литовський князь, польський король Владислав ІІ Ягайло, імператор Сигізмунд Люксембурзький. Важливим моментом в суспільно-політичному і економічному житті луцьких міщан ХV ст. було дарування магдебурзького права у 1432 році. Лучани, таким чином, одержали свої виборні органи самоуправління.

У середині XV столітті останній незалежний волинський князь Свидригайло Ольгердович на смертному одрі передає Волинське князівство під опіку Великого князя литовського як повітове містечко. Після реформи 1566 року Луцьк став центром новоутвореного Волинського воєводства Литовської держави. За Люблінською унією 1569 року Волинське воєводство з-під влади Литви переходить до Польського королівства. Місто залишається значним центром торгівлі.

1795 року, після третього поділу Польщі, край і його столиця опинилися у складі Російської імперії. Головним містом новоутвореної Волинської губернії стає Житомир, а Луцьк залишається центром повіту.

Під час першої світової війни Волинь стає тереном запеклих боїв. Влітку 1915 року в околицях Луцька стався відомий Брусиловський прорив, що увійшов в історію першої світової війни.

Після Лютневої революції 1917 року над Луцьком вперше замайорів синьо-жовтий прапор. У квітні 1917 року в місті постає перше українське соціально-політичне товариство „Українська Громада”. За гетьманату в серпні 1918 року було утворено „Просвіту”. 20 грудня 1918 року до Луцька входять загони отамана Симона Петлюри.

16 травня 1919 року Луцьк захоплюють польські війська, а згідно Ризького договору 1920 року західна Волинь потрапляє до складу ІІ Речі Посполитої. В березні 1921 року Луцьк стає столицею нового Волинського воєводства. Восени 1939 року черговий раз історія робить крутий поворот і місто опиняється у складі СРСР, стає центром Волинської області, яку склала західна половина колишнього Волинського воєводства.

25 червня 1941 року друга світова війна докотилась і до Луцька – місто було окуповане німецькими військами. Цьому передувала жахлива подія – 23 червня вояками НКВС на подвір’ї Луцької тюрми було безсудно страчено майже 2 тисяч в’язнів.

У повоєнний період Луцьк поступово відбудовується і оновлюється. Особливо бурхливо місто розвивається в 60-х-70-х роках ХХ ст. В 1973 році було затверджено нові кордони міської території. Тоді ж почалося будівництво потужних підприємств: підшипникового заводу, меланжевої фабрики та інших промислових об’єктів, що призвело до стрімкого росту населення. Починається забудова значних житлових масивів: Завокзального та Гнідавського.

Сучасний Луцьк умовно поділяють на Старе і Нове місто. Старе місто – це історико-архітектурний заповідник, де розміщені пам’ятки архітектури ХІІ-ХVIII століття. І одна з цих памяток, Верхній Луцький замок, входить в десятку найдавніших фортифікаційних споруд Західної Європи. Саме там 1429 року відбувся з’їзд європейських монархів. Нині замок використовують для проведення різних культурних заходів. Також тут є підземний храм, гробниці, трапезна, підземні ходи, які за легендами колись простягалися уздовж значної частини міста. До Старого міста відносяться католицький собор Святих Петра і Павла, православна Свято-Покровська церква, лютеранська кірха.

Значна розбудова міста спричинила необхідність розділити його на житлові райони. Зараз їх одинадцять: Старе місто, Центр, Завокзальний, Дубнівський, Теремно, Гуща, Вишків, Кічкарівка, Красне, Гнідава, Вересневе. Більшість з них зберегла свої давні історичні назви.

Останнім часом у зв'язку зі змінами в житті суспільства набула поширення садибна забудова за індивідуальними проектами як у Центральному мікрорайоні, так і на околицях. Саме тут виникають цілі вулиці з такими будинками. Одночасно повернулося характерне для давнього Луцька широке використання художнього металу. Ковані ворота, чи решітки огорожі, виконані на високому художньому рівні, можна несподівано зустріти в найрізноманітніших куточках міста.

Проспект Волі – це один з найкрасивіших і найдовших центральних проспектів Луцька, свою назву він отримав після проголошення Незалежності України. Спустившись з проспекту ми потрапляємо в парк культури та відпочинку імені Лесі Українки. Там знаходяться також дитяче містечко атракціонів, зоопарк. За парком протікає річка Стир – права притока Прип’яті.

Нове місто – це 33-й, 40-й («а» та «б»), 55-й мікрорайони, забудованих житловими спорудами 70-80х років. У цих районах мешкає основна частина населення. Тут розвинена мережа продовольчих магазинів, супермаркетів, аптек, рестораних закладів.

Науково-освітній потенціал міста представлений 28 загальноосвітніми навчальними закладами і 9 вищими. Головні з них – Волинський національний університет імені Лесі Українки та Луцький національний технічний університет.

Луцьк відомий далеко за межами України, тут проводяться різноманітні фестивалі, національні ярмарки та лицарські турніри. Влітку приїздять туристи на фестивалі: сучасної української естрадної пісні „На хвилях Світязя”, автентичної народної творчості „Берегиня” та на Міжнародний фестиваль „Поліське літо з фольклором”. У Луцькому замку відбуваються вже традиційні лицарські турніри.

Покровителем Луцька здавна вважають святого Миколая, якому міщани звели бронзовий пам’ятник. З містом пов’язані долі відомих історичних постатей – просвітительки Галшки Гулевичівни, козацького отамана Северина Наливайка, письменниць Лесі Українки та Олени Пчілки, іконописця Йова Конзелевича, сходознавця Агатангела Кримського, композитора Ігоря Стравінського, геолога Павла Тутковського, політичного діяча В’ячеслава Липинського та багатьох інших.

У місті є Краєзнавчий музей, який ознайомить не лише з історією волинського краю та його героями, а й з сучасністю. У колекції музею Волинської ікони – унікальні раритети, там зберігається чи не найдавніша в Україні ікона Холмської Божої Матері (ХІ століття). У музеї дзвонів, який знаходиться у Луцькому замку, можна не тільки оглянути виставку експонатів, але й послухати їх чарівні і могутні передзвони.

Місто просто вабить до себе давньою історією, цікавими, доброзичливими людьми, затишком та спокоєм, якого немає в інших містах. У місті ви без проблем зможете посмакувати національними і місцевими стравами у мережі закладів ресторанного господарства. У Луцьку працює більше 60 барів і ресторанів, 180 кафе і закусочних, 40 кафетеріїв, їдалень і літніх кафе.

Луцьк сполучений залізницею з Києвом, Львовом, Сімферополем, Одесою, Чернівцями, а також Берліном та Варшавою. Автобусне сполучення з іншими містами України та населеними пунктами всередині області здійснюється через дві автостанції, як розміщені у різних частинах міста. Луцьком курсують тролейбуси і числені маршрутні таксі, парк яких постійно оновлюється і доповнюється.