На виконання Плану заходів по усуненню недоліків, порушень, виявлених за результатами перевірки 20-25 вересня 2010 року Міністерством юстиції України роботи Головного управління юстиції у Волинській області та органів нотаріату області щодо реалізації Закону України «Про нотаріат», а також Рішення розширеного засідання колегії Головного управління юстиції у Волинській області №16 від 13 жовтня 2010 року, з метою встановлення єдиної нотаріальної практики та усунення помилок при оформленні приватними нотаріусами спадкових прав, відділом нотаріату проведено узагальнення нотаріальної практики з питань оформлення спадкових прав приватними нотаріусами області.

З цією метою було оглянуто та проаналізовано порядок ведення спадкових справ приватними нотаріусами, заведених ними за заповітом та за законом, порядок ведення за заповнення нотаріусами журналу обліку і реєстрації спадкових справ, а також вивчено недоліки, які допускаються нотаріусами під час оформлення ними спадщини за матеріалами комплексних перевірок, проведених у приватних нотаріусів області у 2010 році.

За результатами аналізу вищевказаних матеріалів було відмічено, що при заведенні спадкових справ приватні нотаріуси, в цілому, дотримуються вимог Цивільного кодексу України, Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 №20/5) та Правил ведення нотаріального діловодства (затверджених наказом Міністерства юстиції України від 31.12.2008 №2368/5). Так, при видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом нотаріуси перевіряють факт смерті спадкодавця, наявність заповіту, наявність та чинність спадкового договору, час і місце відкриття спадщини, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво, перевіряють коло осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині.

Оформляючи спадкові права за законом, нотаріуси перевіряють факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців вимагаються відповідні документи.

Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусами після подання правовстановлювальних документів про належність цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Заведення спадкових справ приватними нотаріусами, в основному, теж відбувається вірно, що підтверджується тим, що провадження по спадковій справі відкривається приватними нотаріусами з моменту одержання першого звернення (заяви, повідомлення тощо), це звернення реєструється у книзі обліку та реєстрації спадкових справ, але перед цим нотаріусами перевіряється наявність заведеної спадкової справи за даними Спадкового реєстру. Після заведення спадкової справи їй присвоюється індивідуальний номер за книгою обліку і реєстрації спадкових справ, після чого відомості про заведення спадкової справи заносяться до Спадкового реєстру. Витяги зі Спадкового реєстру долучаються нотаріусами до спадкових справ.

Разом з тим, в ході перевірки спадкових справ приватних нотаріусів області було виявлено ряд порушень, які допускаються нотаріусами. Крім того, під час проведення узагальнення було виявлено низку питань, що виникли у нотаріусів щодо застосування норм законодавства при оформленні спадкових прав та виявлено відсутність єдиної нотаріальної практики при оформленні приватними нотаріусами області спадщини.

Так, не всі заяви спадкоємців про прийняття спадщини, про видачу свідоцтва про право на спадщину реєструються нотаріусами у книзі обліку та реєстрації спадкових справ. Зустрічаються випадки, коли до спадкових справ нотаріусами долучені заяви спадкоємців, які не зареєстровані у даній книзі. Крім того, виявлені випадки, коли на заявах спадкоємців відсутні зазначення порядкового номеру заяви за книгою обліку і реєстрації спадкових справ, чим не виконуються вимоги п.8.8 Правил ведення нотаріального діловодства. Також не завжди вірно на заявах зазначається нотаріусами номер спадкової справи: просто зазначається порядковий номер справи за книгою, а необхідно – номер за книгою та через дріб рік її заведення. Також в результаті перевірки з’ясовано, що більшістю приватних нотаріусів області не дотримуються вимоги абз.5 п.231 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України щодо зазначення на заявах часу їх надходження. Звертаємо увагу, що часу, зазначеному на таких заявах, повинен передувати час здійснення перевірки за даними Спадкового реєстру про наявність/відсутність заведеної спадкової справи (оскільки таку перевірку необхідно здійснювати до прийняття заяв), а час, зазначений на заяві, в свою чергу, повинен передувати часу реєстрації спадкової справи у Спадковому реєстрі. Тобто, час, який зазначається на заяві, повинен бути середнім між часом здійснення перевірки за даними Спадкового реєстру про наявність/відсутність заведеної спадкової справи та часом реєстрації спадкової справи у Спадковому реєстрі.

В той же час, серед приватних нотаріусів області склалася різна практика щодо викладення заяв спадкоємців при їх особистому зверненні. Так, частина нотаріусів викладають такі заяви на спеціальних бланках нотаріальних документів та засвідчують справжність підпису спадкоємця, інші – виготовляють такі заяви на білому аркуші паперу, при цьому встановлюють особу спадкоємця, перевіряють справжність його підпису та дієздатність. В результаті перевірки спадкових справ, як недолік, було виявлено і кілька випадків, коли спадкоємець особисто звернувся до нотаріуса, заява викладена на білому аркуші, а нотаріусом на даній заяві засвідчується справжність підпису.

В таких випадках нотаріусам необхідно керуватись Методичними рекомендаціями Міністерства юстиції України (схвалені рішенням Науково-експертної ради з питань нотаріату при Міністерстві юстиції України від 29.01.2009), якими врегульовано, що у випадку, коли спадкоємець особисто звернувся до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, справжність підпису такої особи на заяві засвідченню не підлягає (тому і не потрібно викладати текст цих заяв на спеціальних бланках нотаріальних документів). Нотаріус, відповідно до вимог статтей 43,44 та 45 Закону України «Про нотаріат» повинен встановити особу спадкоємця, про що на заяві робиться відповідна службова відмітка. При цьому нотаріус не повинен обмежуватись зазначенням даних паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, а на заяві зазначається, що нотаріусом встановлено особу та перевірено справжність підпису заявника. Ця відмітка скріплюється підписом нотаріуса (проставлення печатки не вимагається).

Крім того, як недолік встановлено і те, що заяви про прийняття спадщини, подані особисто спадкоємцем, реєструються приватними нотаріусами в журналі реєстрації вхідної кореспонденції, що не узгоджується з положеннями п.6.3 Правил ведення нотаріального діловодства і навпаки, якщо заяви, за якими приватними нотаріусами заводиться спадкова справа, оформлені іншим органом (іншим нотаріусом або секретарем сільської ради), нотаріусами такі заяви не реєструються в журналі реєстрації вхідної кореспонденції та на них відсутній вхідний номер за журналом. На порушення вимог п.5 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та ст.34 Закону України «Про нотаріат» заяви спадкоємців, які подані ними особисто і викладені нотаріусами на білому аркуші паперу, зареєстровані окремими нотаріусами у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій.

В результаті огляду спадкових справ приватних нотаріусів області встановлено і те, що склалася різна практика у нотаріусів і щодо проставлення відміток на заявах про прийняття спадщини, про видачу свідоцтва про право на спадщину щодо встановлення місця відкриття спадщини, факту прийняття спадщини, родинних відносин. Так, частина приватних нотаріусів області робить такі відмітки, інша частина – не робить взагалі ніяких відміток на таких заявах. Слід зауважити, що така різниця у практиці пояснюється тим, що проставлення таких відміток не передбачено вимогами чинного законодавства. Однак управління юстиції дотримується позиції, що необхідно проставляти відмітки щодо встановлення факту прийняття спадщини лише на заявах про видачу свідоцтва про право на спадщину, які надійшли після спливу шестимісячного терміну з моменту відкриття спадщини та на підставі яких заводяться спадкові справи.

Разом з тим, звертаємо увагу, що відмітки про підтвердження вищезазначених фактів повинні бути зроблені нотаріусами у відповідності з вимогами та на підставі документів, зазначених у п.212 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Оскільки під час огляду спадкових справ виявлено випадок, коли нотаріусом у відмітці на заяві про прийняття спадщини зазначено, що «факт прийняття спадщини стверджується наявністю у спадкоємця довідки житлово-будівельного кооперативу та правовстановлюючих документів на спадкове майно».

Крім того, в результаті огляду спадкових справ встановлено і те, що деякими нотаріусами на підтвердження місця відкриття спадщини до справи долучається лише свідоцтво про смерть спадкодавця, що, на нашу думку є недостатнім. Така ж позиція закріплюється і Методичними рекомендаціями Міністерства юстиції України, в абз.10 п.2 розділу І яких закріплено, що свідоцтво про смерть не є документом, на підставі якого встановлюється місце відкриття спадщини. Це пов’язано з тим, що статтею 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01.07.2010 №2398-VI передбачено, що державна реєстрація смерті (відповідно і видача свідоцтва про смерть) проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання. Тому, в зв’язку з тим, що місце державної реєстрації смерті не завжди співпадає з останнім місцем проживання спадкодавця, на підтвердження місця відкриття спадщини необхідно витребовувати довідку житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу або органу місцевого самоврядування про постійне місце проживання спадкодавця.

Такі довідки необхідно витребовувати і для підтвердження спільного проживання спадкоємця зі спадкодавцем. Однак, у даній довідці повинно бути чітко вказано, що спадкоємець на день смерті проживав разом зі спадкодавцем за вказаною адресою, оскільки під час огляду спадкових справ приватних нотаріусів було виявлено випадок, коли нотаріусом до справи долучено довідку житлово-будівельного кооперативу, у якій вказано, що «громадянин (спадкоємець) проживає за вказаною адресою», на підставі якої, на нашу думку, неможливо встановити факт прийняття спадщини шляхом спільного проживання зі спадкодавцем.

На порушення вимог чинного законодавства, одним нотаріусом у заяві про прийняття спадщини зазначено, що «спадщину спадкоємець прийняв фактично». Слід зазначити, що фактичне прийняття спадщини передбачав Цивільний кодекс УРСР 1963 року. Відповідно до частини першої статті 549 ЦК УРСР, прийняття спадщини могло підтверджуватись діями спадкоємців, які за своїм характером свідчать, що в шестимісячний строк з часу відкриття спадщини вони фактично вступили в управління або володіння спадковим майном. Слід зазначити, що ці положення цивільного законодавства щодо встановлення факту прийняття спадщини можуть застосовуватись лише до спадщини, яка відкрилась до набрання чинності новим Цивільним кодексом. В даному випадку спадщина відкрилась у червні 2009 року, тому нотаріус повинен керуватись вимогами чинного на даний час Цивільного кодексу.

Викликає зауваження і зміст заяв, що оформляються приватними нотаріусами. Так, при огляді заяв про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про видачу свідоцтва про право на спадщину, які оформляються приватними нотаріусами, встановлено відсутність в їх тексті відомостей про наявність інших спадкоємців та їх місця проживання, що необхідно для встановлення кола осіб, які закликаються до спадкування. Управління юстиції дотримується тієї позиції, що в тексті таких заяв необхідно, по можливості, зазначати про інших спадкоємців максимум інформації, необхідної для провадження по спадковій справі щодо цих спадкоємців. Так, якщо заявнику відомі і прізвища, імена, по батькові інших спадкоємців, і їх місце проживання, то всі ці відомості обов’язково повинні бути зазначені в заяві. Якщо ж заявнику відомі тільки прізвища, імена, по батькові інших спадкоємців, а місце їх проживання невідоме, то в тексті заяви зазначаються тільки прізвища, імена, по батькові цих спадкоємців. У разі, якщо заявник стверджує, що іншим спадкоємцям відомо про відкриття спадщини, то ці відомості також зазначаються у даній заяві.

Ще однією поширеною помилкою є одночасне прийняття нотаріусами від спадкоємців заяви про прийняття спадщини та про видачу свідоцтва про право на спадщину, що суперечить вимогам ст.67 Закону України «Про нотаріат» та пункту 210 Інструкції. Виявлено також кілька випадків, коли нотаріусом до спливу шестимісячного терміну з моменту відкриття спадщини прийнято одну заяву про прийняття спадщини, видачу свідоцтва про право власності та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. Також було виявлено чимало випадків, коли заяви про прийняття чи відмову від прийняття спадщини оформляються нотаріусами від імені декількох спадкоємців одночасно. Як недолік встановлено і те, що приватним нотаріусом було прийнято заяву, якою спадкоємці одночасно просили видати свідоцтво про право на спадщину за законом, а також включили в коло спадкоємців осіб, які пропустили шестимісячний строк на прийняття спадщини, що є порушенням вимог пункту 212 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Виявлено також і випадок, коли нотаріусом прийнято заяву про прийняття спадщини, термін подання якої спадкоємцем пропущений: ця заява прийнята нотаріусом, коли минуло вже більше року з моменту смерті спадкодавця. Разом з тим, у даній заяві нотаріусом роз’яснюється спадкоємцеві, що дана заява про прийняття спадщини може бути відкликана спадкоємцем протягом строку, встановленого для її прийняття. Цим же нотаріусом у відмітці на заяві про видачу свідоцтва про право на спадщину зазначено, що «справжність підпису громадянина засвідчено на підставі паспорта».

Зустрічаються випадки, коли в текстах заяв про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про видачу свідоцтва про право на спадщину не роз’яснюються положення статтей Цивільного кодексу щодо права осіб, які прийняли спадщину або відмовились від її прийняття відкликати таку заяву протягом встановленого строку, щодо порядку та строків прийняття спадщини, щодо права на обов’язкову частку у спадщині тощо та вимоги Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» щодо оподаткування об’єктів спадкування. Також виявлено випадок, коли приватним нотаріусом в заяві про прийняття спадщини зазначено, що «спадкоємець вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої відмовитись», що прямо суперечить вимогам законодавства.

Виявлені порушення, які допускаються нотаріусами і при оформленні заяв про видачу свідоцтва та при видачі свідоцтв про право на спадщину. Так, виявлено кілька випадків, коли нотаріусами видані свідоцтва про право на спадщину без заяв спадкоємців про видачу такого свідоцтва, що суперечить вимогам п.210 Інструкції. В іншому випадку нотаріусом прийнято заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, а саме свідоцтво видане на земельний пай. Крім того, у разі видачі свідоцтв про право на спадщину на спадкове майно, правовстановлювальний документ якого не лишається у справах, дуже мало нотаріусів на заявах про видачу свідоцтва про право на спадщину роблять відмітки про огляд та повернення правовстановлювальних документів, що не відповідає вимогам п.28, п.216 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

При огляді спадкових справ приватних нотаріусів виявлено і кілька випадків, коли спадкове майно складається із частки у спільній сумісній власності подружжя, що підтверджується правовстановлювальними документами на нерухоме майно. Однак заяви пережилого подружжя про те, що вони не претендують на одержання свідоцтва про право власності на частку в спільному майні у спадкових справах відсутні. Тому всупереч вимогам п.224 Інструкції нотаріусами видаються свідоцтва про право на спадщину на все нерухоме майно.

Виявлено кілька випадків, коли нотаріусами видаються свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, однак витяги з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо наявності накладеного арешту чи заборони на це майно, у спадкових справах відсутні, що суперечить вимогам законодавства. При оформленні спадщини, до складу якої входять земельні ділянки, нотаріусами долучаються до справ довідки відділу земельних ресурсів про оцінку землі, що не узгоджується з положеннями статтей 20, 23 ЗУ «Про оцінку землі», згідно з якими в таких випадках до справ повинні бути долучені витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку землі.

При оформленні спадкових прав за заповітом нотаріусами теж допускаються порушення. Адже при оформленні спадщини за заповітом нотаріус повинен перевірити, чи відповідає форма та посвідчення поданого йому заповіту вимогам законодавства. Однак не всіма нотаріусами перевіряється дійсність бланків, на яких викладений заповіт, що долучений ними до спадкової справи. Крім того, не всі заповіти, що долучені нотаріусами до спадкових справ, містять відмітку про те, що даний заповіт не змінений та не скасований. Зауважуємо, що таку відмітку обов’язково повинні містити заповіти, посвідчені нотаріусами і посадовими особами органів місцевого самоврядування до запровадження в дію Єдиного реєстру заповітів та спадкових справ, тобто до жовтня 2000 року.

Викликає зауваження і саме оформлення спадкових справ. Так, обкладинки спадкових справ деяких приватних нотаріусів області оформлені неналежним чином. У багатьох спадкових справах приватних нотаріусів порядок розміщення документів у справах невірний: першим у справі розміщується свідоцтво про право на спадщину, а далі вже решта документів, що не узгоджується з підпунктом 8.6.4 пункту 8.6 Правил ведення нотаріального діловодства, згідно з яким всі документи, пов’язані з оформленням спадкових прав, розміщуються у спадкову справу в хронологічному порядку. Крім того, в ході узагальнення з’ясовано, що не всі нотаріуси на копіях документів, які долучені до спадкової справи (актах цивільного стану про народження, шлюб, смерть) роблять запис «згідно з оригіналом», ставлять дату і свій підпис, який скріплюють печаткою, чим не дотримано вимоги п.27 Інструкції.

У більшості спадкових справ приватних нотаріусів містяться їх запити до установ (банків, бюро технічної інвентаризації тощо) про надання інформації, зроблені без посилання на передбачені чинним законодавством підстави для отримання цієї інформації, а саме на статтю 46 Закону України «Про нотаріат». Виявлено випадок, коли приватним нотаріусом запит до установи (БТІ) виготовлено без зазначення адресата, сам запит виготовлено у формі довідки, а в кінці даного запиту нотаріусом зазначено, що «довідка видана для пред’явлення по місцю вимоги».

Також викликають зауваження і внутрішні описи, складені нотаріусами до спадкових справ. Більшістю нотаріусів області ці описи складаються з переліку документів, які можуть витребовуватись нотаріусом при оформленні спадкової справи. І лише деякі нотаріуси складають внутрішній опис, включаючи до нього дійсний перелік документів, що знаходяться в спадковій справі і записують ці документи в тому порядку, в якому вони надійшли.

Практика заведення спадкових справ, загалом, вірна. Перед заведенням спадкових справ нотаріуси перевіряють за даними Спадкового реєстру навність/відсутність заведеної спадкової справи, складених заповітів, спадкових договорів, про що свідчать долучені до справ витяги. Заведені спадкові справи та видані свідоцтва про право на спадщину реєструються нотаріусами в Спадковому реєстрі теж вчасно. Однак виявлено декілька випадків, коли приватними нотаріусами відомості про спадкову справу були внесені до Спадкового реєстру на наступний день після її заведення, що суперечить вимогам п.2.8 Положення про Спадковий реєстр. В іншому випадку встановлено відсутність у матеріалах спадкової справи витягу зі Спадкового реєстру про наявність/відсутність складеного заповіту чи спадкового договору, ще в одному випадку – відсутність витягу про реєстрацію спадкової справи в Спадковому реєстрі.

Також, як недолік, встановлено те, що у більшості спадкових справ приватних нотаріусів містяться витяги про реєстрацію спадкових справ в Спадковому реєстрі, зі змісту яких вбачається, що нотаріусами не в повній мірі виконуються вимоги п.2.3.2 Положення про Спадковий реєстр щодо внесення до даного реєстру відомостей про спадкову справу. Так, при заповненні поля реєстру «номер спадкової справи у нотаріуса» більшістю нотаріусів зазначається просто порядковий номер справи у вигляді цифр 1,2,3…, а необхідно зазначати номер справи відповідно до вимог пункту 8.6.2 Правил, згідно з яким номер спадкової справи складається з порядкового номера, за яким вона зареєстрована в книзі обліку та реєстрації спадкових справ, та через дріб зазначається рік її заведення. Крім того, більшістю приватних нотаріусів перевірка заповітів за даними Спадкового реєстру здійснюється лише українською мовою. Звертаємо увагу, що така перевірка повинна здійснюватись як українською, так і російською мовою.

Що стосується видачі свідоцтв про право на спадщину, то необхідно зазначити, що більшість нотаріусів при видачі свідоцтв дотримуються форм, які встановлені Правилами ведення нотаріального діловодства. Однак, виявлені і поодинокі порушення. Так, трапляються випадки, в яких мають місце порушення форми №7 свідоцтв про право на спадщину за законом щодо застосування посвідчувальних написів, окремими нотаріусами свідоцтва, які мали б бути видані за формою №7, видаються за іншими формами. Крім того, нерідко нотаріусами в свідоцтвах про право на спадщину не зазначаються відомості про наявність/відсутність обмежень, обтяжень на спадкове майно.

В результаті перевірки спадкових справ встановлено випадок, коли у свідоцтві про право на спадщину, яка складається з грошового вкладу, нотаріусом зазначається, що право на спадщину підлягає державній реєстрації, що є невірним. Крім того, виявлені непоодинокі випадки, коли нотаріуси, видаючи свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, не вказують, що згідно зі статтею 1299 ЦК це право підлягає державній реєстрації. Окремі нотаріуси видають одне свідоцтво про право на спадщину як на нерухоме, так і на рухоме майно, що суперечить вимогам п.206 Інструкції. Зокрема, виявлено випадок, коли нотаріусом видане одне свідоцтво на земельну ділянку, на майновий пай та на грошові заощадження, ще одним нотаріусом видано одне свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку та на грошовий вклад. Зустрічаються поодинокі випадки, коли при видачі свідоцтв про право на спадщину, нотаріусами не вказується або невірно вказується вартість спадкового майна. Так, виявлено випадок, коли вартість спадкового майна, що підлягало спадкуванню становила 1\2 частки нерухомості, а в свідоцтві зазначена вартість цілого об’єкта нерухомості.

Деякі нотаріуси зазначають у посвідчувальних написах, що плату за вчинену нотаріальну дію стягнуто відповідно до вимог Указу Президента України від 10.07.98 №762. В даному випадку рекомендуємо зазначати, що стягнуто плати за домовленістю або у відповідності до статті 31 Закону України «Про нотаріат».

Виявлені порушення, які допускаються нотаріусами і при заповненні книги обліку і реєстрації спадкових справ. По-перше, необхідно зазначити, що форма цієї книги більшості нотаріусів області відповідає встановленій законом і лише один нотаріус веде дану книгу за застарілою формою. В той же час необхідно відмітити, що практика заповнення граф цієї книги у нотаріусів області різна. І лише декілька нотаріусів заповняють її вірно. Решта ж - допускають помилки, а саме: у графі 2 «порядковий номер спадкової справи» нотаріуси зазначають цей номер у вигляді 01/2010, 02/2010, 03/2010, а необхідно 1,2,3 і т.д. У графі 2 цієї книги повторюється номер однієї і тієї ж спадкової справи, якщо заяви подані від кількох спадкоємців, а окремі нотаріуси ставлять номер спадкової справи у графі 2 книги та у графі 11. В цьому випадку номер спадкової справи у графі 2 необхідно зазначати тільки щодо першої заяви, щодо решти заяв номер спадкової справи необхідно зазначати у графі 11 «примітка» і вже у вигляді 01/2010, 02/2010... Така ж ситуація і з заявами, які надійшли додатково по спадкових справах, які були заведені в попередньому році: номер спадкової справи у графі 2 цієї книги зазначати не потрібно, його необхідно зазначати в графі 11 «примітка». У графі 3 цієї книги «дата надходження заяви та її порядковий номер» нотаріуси часто зазначають не порядковий номер заяви, а її номер за журналом вхідної кореспонденції, декілька нотаріусів взагалі не зазначають порядкового номера заяви, а деякі – зазначають у цій графі і час надходження заяви, що є зайвим. При заповненні графи 4 цієї книги, окремі нотаріуси при прийнятті декількох заяв по одній спадковій справі прізвище, ім’я, по батькові померлого зазначають лише напроти першої заяви, а щодо решти заяв у цій графі проставляють знак "-//-" або пишуть «він же», «вона ж», «те ж саме», що є невірним. В графі 6 книги «прізвище, ім’я, по батькові заявника та зміст заяви» більшість нотаріусів здійснюють вірні записи, однак виявлені випадки, коли нотаріусами до цієї графи вноситься зайва інформація. В графі 11 книги «примітка» окремі нотаріуси взагалі не здійснюють ніяких записів, що є невірним. А в одному випадку встановлено, що нотаріусом в цій графі здійснюється запис «№ 02-14» (номер за номенклатурою), що є також невірним. (Зразок правильного заповнення граф журналу див. у додатку).


За результатами проведеного узагальнення рекомендовано:

1. відділу нотаріату Головного управління юстиції:

- довести матеріали узагальнення до відома приватних нотаріусів області;
- надавати нотаріусам методичну допомогу з питань оформлення спадщини;

2. приватним нотаріусам області:

- врахувати в роботі виявлені в результаті узагальнення порушення та недоліки з метою недопущення їх в подальшій діяльності;
- дотримуватись при оформленні спадкових прав рекомендацій, наданих управлінням юстиції;
- постійно підвищувати свій кваліфікаційний рівень з питань оформлення спадкових прав як шляхом участі в семінарах, нарадах, колективних навчаннях, так і шляхом самонавчання.

Заступник начальника управління – начальник відділу нотаріату	С.В.Карасюк
Виконала	О.Ф.Гиричук

---

Додатoк: Книга обліку і реєстрації спадкових справ відкрити