З метою встановлення єдиної нотаріальної практики та на виконання п. 29.2 рішення колегії Міністерства юстиції України від 26.01.2010 № 1, Міністерством юстиції України було проведено узагальнення щодо оформлення приватними нотаріусами спадкових справ та видачі свідоцтв про право на спадщину за законом або заповітом, свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного подружжя.

Зазначене узагальнення було підготовлено на підставі інформації, наданої головними управліннями юстиції.

За наслідками опрацювання наявної інформації, встановлено, що за період з 01.01.2010 по 30.06.2010 р. приватними нотаріусами було заведено 32 535 спадкових справ.

При цьому, було вжито заходів щодо охорони спадкового майна та складено актів опису у 15 випадках.

За вказаний період приватними нотаріусами було видано 28167 свідоцтв про право на спадщину, що становить приблизно 0,5 % від загальної кількості нотаріальних дій, вчинених приватними нотаріусами, із них: за заповітом - 9868 свідоцтв, за законом - 18299 свідоцтв, що становить відповідно 35 % і 65 % від загальної кількості. На нерухоме майно - 18472 свідоцтв, на інше майно - 9695.

Крім того, приватними нотаріусами було видано 539 свідоцтв про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя.

Кількість винесених приватними нотаріусами постанов про відмову у видачі свідоцтв про право на спадщину становить 336.

За результатами аналізу інформації, наданої Головними управліннями юстиції, слід зазначити, що при заведенні спадкових справ приватні нотаріуси, в цілому, дотримуються положень Книги шостої Цивільного кодексу України (далі - Кодекс), Закону України «Про нотаріат», Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 № 20/5 (далі -Інструкція), Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 31.12.2008 № 2368/5 (далі -Правила).

При оформленні спадкових справ нотаріуси дотримуються певної послідовності дій: перевірка факту смерті спадкодавця; установлення часу та місця відкриття спадщини; наявність підстав для закликання до спадкоємства осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва; склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин в матеріалах спадкових справ наявні відповідні документи.

У той же час, відповідно до поданої головними управліннями інформації, мають місце факти порушення окремими приватними нотаріусами чинного законодавства під час оформлення спадкових справ, незадовільний стан ведення нотаріального діловодства. При цьому слід зазначити, що помилки та недоліки, що мають місце у практичній діяльності приватних нотаріусів щодо оформлення спадкових справ, як правило, є типовими для нотаріусів усіх регіонів.

Аналізуючи дотримання приватними нотаріусами законодавства з питань прийняття спадщини та правильного застосування норм Кодексу, слід зазначити, що найбільш поширеною помилкою, яку допускають нотаріуси, є одночасне прийняття ними від спадкоємців заяви про прийняття спадщини та про видачу свідоцтва про право на спадщину, що не узгоджується з вимогами статті 67 Закону України «Про нотаріат» та пункту 210 Інструкції.

Крім того, при зверненні до приватного нотаріуса осіб, які відповідно до статті 1268 Кодексу прийняли спадщину, від них, для видачі свідоцтва про право на спадщину, відбирається заява і про прийняття спадщини, хоча строки для прийняття спадщини, встановлені статтею 1270 Кодексу на час подачі заяви закінчилися.

Разом з тим, від спадкоємців, які постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини і вважаються такими, що прийняли спадщину (частина третя статті 1268 Кодексу) вимагається заява про прийняття спадщини, чим порушуються вимоги пункту 211 Інструкції.

Зустрічаються випадки, коли в текстах заяв про прийняття спадщини приватними нотаріусами не роз'яснюються положення статей 1269, 1273 Кодексу щодо права осіб, які прийняли спадщину або відмовилися від її прийняття відкликати таку заяву протягом встановленого строку.

Окремі приватні нотаріуси у заявах про прийняття спадщини за законом безпідставно надають роз'яснення статті 1241 Цивільного кодексу України про право спадкоємців на обов'язкову частку у спадщині та зазначають, що «заява має бути подана в державну нотаріальну контору для відкриття спадщини».

Випадків прийняття нотаріусами заяв про прийняття спадщини або про відмову від прийняття спадщини, чи заяв про їх відкликання, складених від імені спадкоємців їх представниками, що діють на підставі довіреностей, не встановлено, однак мало місце порушення приватним нотаріусом статті 32 Кодексу та пункту 207 Інструкції, коли було прийнято заяву про прийняття спадщини від імені неповнолітньої особи, подану її матір'ю Хмельницька область).

Слід зазначити, що відповідно до пункту 207 Інструкції заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю пропонується надіслати заяву, оформлену належним чином, або прибути

особисто до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. Справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою.

В той же час, склалася різна практика щодо порядку прийняття заяв при особистому зверненні спадкоємців.

Так, окремі нотаріуси викладають зміст заяви про прийняття спадщини на спеціальному бланку нотаріальних документів (стаття 34 Закону, пункт 5 Інструкції) та засвідчують справжність підпису спадкоємця, інші ж нотаріуси приймають такі заяви, виготовлені на білому аркуші паперу, при цьому встановлюють особу спадкоємця, перевіряють справжність його підпису та дієздатність (Донецька, Івано-Франківська, Львівська, Миколаївська, Полтавська область).

На порушення вимог пунктів 212, 214 Інструкції, нотаріусами не з'ясовується правовий режим наявного спадкового майна та не відбираються від того з подружжя, що залишився живим заява про видачу свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя або заява про те, що майно є особистою власністю спадкодавця і на одержання свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя не претендує.

При видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, приватними нотаріусами недотримуються вимоги пункту 241 Інструкції щодо надсилання повідомлення спадкоємцям померлого, які прийняли спадщину (Запорізька, Вінницька область). Свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя видавались нотаріусами з наступним усним повідомленням спадкоємців, про що зроблено відмітки на заяві того з подружжя, що залишився живим.

Як вбачається з узагальненої інформації, приватні нотаріуси, в цілому дотримуються вимог законодавства щодо порядку видачі свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного подружжя.

В той же час, мають місце випадки, коли нотаріуси надають неналежну правову оцінку документам, які їм подаються спадкоємцями для видачі свідоцтва про право на спадщину.

Зокрема, відповідно до пункту 212 Інструкції, для встановлення родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем, нотаріусами вимагаються свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану; копії актових записів; записи в паспортах про другого з подружжя; копії рішень суду, що набрали законні сили, про встановлення факту родинних та інших відносин.

Проте, окремі нотаріуси до спадкової справи долучають лише довідку органу РАЦСу, що не є документом, за якими встановлюється факт родинних відносин. Крім того, приватними нотаріусами не долучаються необхідні документи, які містять відомості про останнє місце проживання, що не дає можливості встановити місце відкриття спадщини (Хмельницька, Одеська область, м. Київ).

Звертаємо увагу, що відповідно до пункту 211 Інструкції свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини. Доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

За відсутності зазначених документів, нотаріусу може бути надано рішення суду про встановлення факту спільного проживання спадкоємця зі спадкодавцем. Інші рішення суду, зокрема про встановлення факту прийняття спадщини, не можуть бути підставою для встановлення кола осіб, які мають право на спадкування. А у разі пропущення строку прийняття спадщини, нотаріус вимагає від спадкоємця рішення суду, в якому встановлено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини.

На практиці також зустрічаються випадки недотримання вимог пункту 214 Інструкції, а саме: приватними нотаріусами при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом не перевіряється коло осіб, які мають право на обов'язкову частку в спадщині (Вінницька область).

В порушення вимог пункту 216 Інструкції, у випадку, коли правовстановлювальний документ на майно, що підлягає реєстрації, повертається спадкоємцеві (свідоцтво про реєстрацію чи технічний паспорт на автомототранспортний засіб, іншу самохідну машину або механізм, судновий білет чи свідоцтво, договір комерційної концесії тощо), приватні нотаріуси не роблять відмітку на заяві про видачу свідоцтва про право на спадщину або на примірнику свідоцтва, який залишається у справах нотаріуса про перевірку такого документа та його повернення (Волинська, Кіровоградська, Львівська область).

Крім того, на заявах про видачу свідоцтва про право на спадщину, відсутні відмітки про наявність оригіналу правовстановлювального документа, без зазначення назви документу, ким, коли, за яким номером та на чиє ім'я він виданий (п. 28 Інструкції) (Харківська, Черкаська, Волинська область).

Мають місце непоодинокі випадки невиконання нотаріусами вимог пункту 28 Інструкції, яким передбачено, що при видачі свідоцтв про право на спадщину на правовстановлювальних документах, що повертаються відчужувачам (співвласникам), здійснюється відмітка про перехід права власності на відчужувану частку (або частку від частки) майна до набувача чи спадкоємця, проставляються дата, підпис нотаріуса та його печатка (Луганська, Черкаська, Кіровоградська, Харківська область).

Свідоцтва про право на спадщину видавалися приватними нотаріусами на підставі письмової заяви спадкоємців після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених частиною другою статті 1270, статтею 1276 Цивільного кодексу України, - не раніше зазначених у цих статтях строків, за наявності всіх необхідних документів та відомостей.

Порушень встановлених строків не встановлено.

Не виникає труднощів у практичній діяльності нотаріусів і при застосуванні нотаріусами статей 1258, 1261-1265 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 205 Інструкції відомості про видачу свідоцтва про право на спадщину нотаріуси, в обов'язковому порядку, уносять до Спадкового реєстру. Проте, мав місце випадок унесення відомостей про видачу свідоцтва про право на спадщину до Державного реєстру правочинів (Луганська область).

Пунктом 5.5. Правил встановлено, що при вчиненні нотаріальних дій нотаріуси застосовують посвідчувальні написи, видають свідоцтва і вчиняють виконавчі написи, акти про морські протести та протести векселів за формами, установленими цими Правилами (додаток 7).

Найбільш поширеною помилкою серед приватних нотаріусів є недотримання встановлених форм свідоцтв про право на спадщину та посвідчувальних написів, (№ 1, 2, 3, 17, 61), зокрема: не зазначаються відомості про наявність чи відсутність обмежень, обтяжень на спадкове майно; при видачі свідоцтв про право на спадщину за законом декільком спадкоємцям, їх прізвище, ім'я, по батькові зазначалися не в алфавітному порядку; не зазначався рік народження спадкодавця тощо (Житомирська, Вінницька, Донецька, Луганська, Кіровоградська, Запорізька, Одеська, Чернігівська, Харківська область).

Крім того, окремі нотаріуси видають одне свідоцтво про право на спадщину як на рухоме так і на нерухоме майно, у свідоцтві про право на спадщину невірно зазначається розмір частки у спадщині або взагалі про її розмір не вказується, чим порушуються вимоги пункту 206 Інструкції (Харківська область).

Мають місце випадки, коли в свідоцтві про право на спадщину нотаріусами взагалі невірно зазначаються відомості про спадкове майно або про правовстановлювальний документ, на підставі якого таке свідоцтво видавалось (для прикладу: у свідоцтві про право на спадщину на акції вказано, що спадковим майном є сертифікат на акції; при наявності обмежень та/або обтяжень на земельну ділянку в свідоцтві про право на спадщину нотаріус зазначає про їх відсутність тощо) (Харківська, Львівська область, м. Київ).

Існують непоодинокі випадки, коли приватні нотаріуси не повідомляють ( не надсилають копію свідоцтва про право на спадщину) про видачу свідоцтва про право на спадщину на ім'я малолітньої, неповнолітньої дитини або недієздатного спадкоємця чи спадкоємця, цивільна дієздатність якого обмежена, орган опіки і піклування за місцем проживання спадкоємця

для охорони його майнових інтересів, чим порушуються вимоги пункту 225 Інструкції (м. Київ, Вінницька, Донецька, Харківська область).

До матеріалів спадкових справ долучаються копії документів не завірені в установленому порядку, чим не виконуються вимоги пункту 27 Інструкції (Луганська область, м. Київ).

Слід зазначити, що на таких копіях нотаріус повинен зробити напис "згідно з оригіналом", з проставленням дати і підпису нотаріуса, скріпленого печаткою.

Враховуючи, що відповідно до пункту 209 Інструкції при підготовці до видачі свідоцтва про право на спадщину за законом або за заповітом нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність спадкової справи, спадкового договору, заповіту, помилкою слід вважати здійснення такої перевірки лише при заведенні спадкової справи (Полтавська, Кіровоградська, Дніпропетровська область).

Звертаємо увагу, що перевірка заповітів повинна здійснюватися не тільки українською але й російською мовою.

Мають місце випадки, коли приватні нотаріуси вносять відомості про спадкову справу до Спадкового реєстру не в день її заведення, чим не виконуються вимоги п. 2.8. Положення про Спадковий реєстр (Хмельницька, Волинська, Чернігівська область, м. Київ).

Інші порушення, що встановлені під час проведення аналізу наданої інформації, в основному стосуються Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 31.12.2008 № 2368/5 (далі - Правила).

Так, при формуванні та оформленні спадкових справ недотримуються вимоги пунктів 8.6, 8.6.1, 8.6.2, 8.6.3, 8.6.4 Правил, а саме:

- заяви про прийняття спадщини, про відмову від спадщини не реєструються в книзі обліку і реєстрації спадкових справ;
- номер спадкової справи не відповідає встановленим вимогам, зокрема складається без зазначення року, в якому вона заведена;
- документи, пов'язані з оформленням спадкових справ, підшиваються не в хронологічному порядку у спадковій справі відсутній внутрішній опис тощо (Житомирська, Київська, Вінницька, Донецька, Луганська, Кіровоградська, Одеська, Дніпропетровська, Харківська область, м. Київ).

В ході проведеного узагальнення було встановлено, що винесені приватними нотаріусами постанови про відмову у видачі свідоцтв про право на спадщину носили обґрунтований характер.

Постанови про відмову стосувались пропущення строків для прийняття спадщини, встановленого чинним законодавством, відсутності документів, які підтверджують право спадкодавця на спадкове майно, відсутності документів, які підтверджують родинні відносини по відношенню до спадкодавця, відсутності документів, які підтверджують право на обов'язкову частку тощо.

Як свідчить надана головними управліннями юстиції інформація, цивільні справи стосовно оформлення спадкових справ приватними

нотаріусами судами не розглядалися. Окремі ухвали на дії приватних нотаріусів не виносились.

Висновки і пропозиції:

Проведене узагальнення нотаріальної практики по оформленню спадкових прав приватними нотаріусами свідчить про наступне.

1. Зрівняння в повноваженнях державних та приватних нотаріусів щодо оформлення спадкових прав дало змогу зняти напругу серед населення щодо доступу до нотаріальних послуг, частково зменшити навантаження на державних нотаріусів та усунути обмеження у здійсненні професійної діяльності приватних нотаріусів.

2. Незначна кількість заведених спадкових справ і виданих свідоцтв про право на спадщину, у порівнянні з аналогічними даними по державних нотаріальних конторах, за шість місяців 2010 року, свідчить про поступове адаптування як населення так і приватних нотаріусів до змін у законодавстві. Не слід заперечувати, що більшою довірою з питань оформлення спадщини користуються державні нотаріуси.

З боку приватних нотаріусів спостерігається прояв обережності до вчинення нотаріальних дій, пов'язаних з оформленням спадкових прав. Як вбачається з інформації головних управлінь юстиції, при оформленні спадкових прав, приватні нотаріуси, в більшості випадків, засвідчують справжність підписів на заявах про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.

3. З метою дотримання приватними нотаріусами вимог чинного законодавства при оформленні спадкових прав як за законом так і за заповітом, вважаємо за необхідне, розробити та затвердити Програму підвищення кваліфікації приватних нотаріусів з питань спадкового права. Головним управлінням юстиції забезпечити системну роботу по реалізації зазначеної Програми.

Директор Департаменту нотаріату,
фінансового моніторингу юридичних послуг
та реєстрації адвокатських об’єднань                         К.І.Чижмарь