9 квітня 2012 року набрав чинності Закон України «Про громадські об’єднання», прийнятий Верховною Радою України 22 березня 2012 року, який поширюється на суспільні відносини у сфері утворення, реєстрації, діяльності та ліквідації громадських об’єднань в Україні. Цей Закон вводиться в дію з 1 січня 2013 року, з цього ж дня втрачає чинність Закон України «Про об’єднання громадян» № 2460-XII від 16.06.1992 (далі - Закон «Про об’єднання громадян» 1992 року).

Відповідно до положень ст.1 Закону метою створення громадського об’єднання є здійснення та захист прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних та інших інтересів. За організаційно-правовою формою громадські об’єднання поділяються на громадські організації або громадські спілки.

Відповідно до ч. 3 статті 7 Закону засновниками громадського об'єднання можуть бути 2 особи, коли раніше була вимога про те, що мінімальна кількість засновників громадської організації – 3 особи.

На відміну від статті 13 Закону «Про об’єднання громадян» 1992 року, стаття 11 новоприйнятого Закону розширює перелік відомостей, які повинні бути включені до статуту. Зокрема, положення Статуту згідно нового Закону повинні регулювати серед іншого і:

- повноваження керівника, вищого органу управління, інших органів управління (далі – керівні органи) громадського об'єднання, порядок їх формування та зміни складу, термін повноважень, а також, для громадських об'єднань, що не мають статусу юридичної особи, порядок визначення особи, уповноваженої представляти громадське об'єднання, та її заміни;

- періодичність засідань і процедуру прийняття рішень керівними органами громадського об'єднання, у тому числі шляхом використання засобів зв'язку;

- порядок звітування керівних органів громадського об'єднання перед його членами (учасниками);

- порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності керівних органів громадського об'єднання та розгляду скарг;

- порядок створення, діяльності та припинення діяльності відокремлених підрозділів громадського об’єднання (у разі їх створення громадським об’єднанням, яке має намір здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи).

Стаття 16 Закону «Про об’єднання громадян» 1992 року встановлювала, як підставу для відмови у реєстрації об'єднанню громадян, суперечність назви чи статутного або інших документів вимогам законодавства України. Натомість, у ч.10 ст.12 Закону нормотворцем встановлено чіткий та вичерпний перелік підстав для відмови у реєстрації громадського об'єднання, а саме: наявність у статуті та рішеннях, відображених у протоколі про утворення громадського об'єднання, положень, що не відповідають Конституції України, статті 4 Закону («Обмеження щодо утворення і діяльності громадських об'єднань»); та порушення вимог статей 7 («Засновники громадського об'єднання»), 10 («Найменування громадського об'єднання») цього Закону.

Варто відзначити, як позитивне, положення ст. 21 Закону («Права громадських об'єднань»), якою передбачено право громадських об’єднань звертатися до органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб з пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями), скаргами, що відповідає ст. 40 Конституції України. Доречно також додатково вказати, що порядок розгляду таких звернень громадських організацій регулюється чинним законодавством України про звернення громадян (зокрема, Законом України «Про звернення громадян», дія якого повинна поширюватися, як на окремих громадян, так і на громадські об’єднання).

Новим Законом передбачено такі нововведення у сфері діяльності громадських об’єднань:

- закріплено право юридичних осіб приватного права бути засновниками громадських об’єднань, утворених у формі громадських спілок;

- за громадськими об'єднаннями зі статусом юридичної особи закріплено право на здійснення підприємницької діяльності безпосередньо, якщо це передбачено статутом громадського об'єднання, або через створені в порядку, передбаченому законом, юридичні особи (товариства, підприємства), якщо така діяльність відповідає меті (цілям) громадського об'єднання та сприяє її досягненню;

- більш детально врегульовано порядок утворення громадської організації, встановлено вимоги до протоколу установчих зборів;

- більш детально врегульовано процедуру реєстрації громадських організацій та відмови, в т.ч. встановлено на нормативному рівні строк розгляду документів для реєстрації (7 днів).

Водночас, новоприйнятий Закон містить ряд положень, які можуть тлумачитися неоднозначно, чи потребують доопрацювання.

Відповідно до ч. 3. ст. 2 Закону «особливості регулювання суспільних відносин у сфері утворення, реєстрації, діяльності та припинення окремих видів громадських об'єднань можуть визначатися іншими законами». За такого формулювання не зрозуміло, чи поширюватиметься новоприйнятий закон на ці організації, чи їх діяльність буде регулюватися лише діючими спеціальними законами.

Звертаємо увагу, що, відповідно до п. 4 Розділу V «Перехідні та прикінцеві положення» Закону, статути (положення) громадських організацій, спілок громадських організацій мають бути приведені у відповідність із цим Законом протягом п'яти років з дня введення його в дію.