Бути юристом Олексій Михайлович мріяв з дитинства. Але щоб здійснити заповітну мрію, хлопцю з простої сільської сім'ї довелося докласти неабияких зусиль. Двічі він робив спроби вступити до Чернігівського юридичного технікуму, аж поки досяг свого. Нелегким був його шлях і до вищого учбового закладу. На той час для бажаючих навчатися: юридичному вузі існували певні обмеження, і насамперед, абітурієнт мусив неодмінно перебувати в лавах Комуністичної партії. Олексій Остапчук тоді не був членом Комуністичної партії, але він знайшов гідний вихід, зміг переконати приймальну комісію, що саме він і є тим абітурієнтом, якого необхідно навчати праву і вступив до Харківського юридичного інститут

По закінченні вузу він працював на різних посадах – юрисконсультом Ковельського відділу виробничого постачання Рівненського відділення Львівської залізниці, помічником прокурора, старшим слідчим прокуратури міста Ковеля, старшим слідчим прокуратури Волинської області.

З травня 1985 року по грудень 1992 року – заступник прокурора, а згодом – перший заступник прокурора міста Луцька Волинської області. З грудня 1992 по листопад 1994 р.р. – суддя Волинського обласного суду.

А далі доля зробила крутий оберт, і Олексій Михайлович обійняв посаду начальника управління безпеки Луцького філіалу КБ «Приватбанк». На цій посаді він перебував чотирнадцять років і, як розповідає Олексій Остапчук, саме робота в комерційному банку привчила до дуже високого ступеня відповідальності за власну ланку роботи, професіоналізму, оперативності, сумлінному виконанню своїх службових обов'язків. Робота «на капіталістів», перш за все, навчила дуже вимогливому ставленню до справи, бездоганному володінню професією.

З січня 2008 по лютий 2008 р.р. Олексій Михайлович – радник голови Волинської обласної державної адміністрації.

У лютому 2008 року його призначено на посаду начальника Головного управління юстиції у Волинській області.

– Мені було цікаво подивитися на юстицію зсередини, допомогти. Взагалі-то мені як людині, що багато років працювала у комерційній структурі, спочатку було нелегко звикнути до повільного, неквапливого ритму роботи у тодішньому управлінні юстиції, – каже Олексій Остапчук.

Олексій Михайлович звик до зовсім інших стосунків між колегами та іншого ставлення до роботи. На новому місті довелося починати спочатку і налагоджувати роботу управління юстиції відповідно до потреб сьогодення. Не всім це подобається, але, як зауважує Олексій Михайлович: «якщо ми намагаємося стати європейською країною, то і працювати мусимо, як європейці, – наполегливо, старанно, на результат».

На своїй новій роботі Олексій Остапчук був дуже здивований тим, у яких умовах доводиться працювати державним нотаріусам.

– Нотаріуси – представники держави, – зауважує Олексій Михайлович, – і саме держава повинна турбуватися щодо забезпечення нормальних умов роботи своїх представників.

В реальності ж виходить інакше. Рівень зарплати, офіси, контори, в яких працюють нотаріуси, не відповідають їхньому статусу. Держава, як і органи місцевої влади, залишились осторонь від вирішення цих питань. Доводилося орендувати, випрошувати певні приміщення, аби люди бодай не стояли у величезних чергах. Деякі райони взагалі не мали нотаріусів. Це проблеми, вирішувати які необхідно було першочергово. За рік роботи нового начальника управління юстиції чимало зроблено: уклали договори оренди, зробили сучасні ремонти, розширили приміщення у Горохові, у Маневичах. Ще зовсім недавно у Горохові взагалі два нотаріуси приймали людей в одному приміщенні, то про яку таємницю вчинення нотаріальної дії могло йтися? На виконання цих робіт вже витрачено більше ста тисяч гривень, зароблених нотаріусами.

– У Луцьку також необхідно створити належні умови для роботи державних нотаріальних контор. За рахунок надання платних послуг ми плануємо забезпечити кожну державну нотаріальну контору належними умовами та технічними засобами, аби полегшити роботу нотаріусів, а також створити зручні умови для громадян, – ділиться своїми планами Олексій Михайлович. – Люди похилого віку все одно йдуть до державних нотаріусів, довіряючи їм за традицією більше за приватних. Можливо, коли приватні нотаріуси матимуть змогу оформлювати спадщину, навантаження на державних нотаріусів поменшає. Добре, що внесені зміни до Закону «Про нотаріат», оскільки у людини повинен бути вибір – до якого нотаріуса звернутися. За свою діяльність, якщо нотаріус допустився помилки або правопорушення, він повинен нести відповідальність у судовому порядку, а ми маємо лише створювати належні умови для його роботи заради простих людей, а не втручатися в те, що і як він вчиняє. Зараз на черзі питання розвитку сільського нотаріату, що має за мету полегшити мешканцям сільської місцевості оформлення правочинів у нотаріальному порядку.

На думку Олексія Михайловича, законодавством мають врегульовуватися питання, що стосуються осіб, які вирішили займатися нотаріальною діяльністю в сільській місцевості. «Я вважаю, що повинен бути встановлений певний строк відпрацювання – три або п'ять років для людини, яка вирішила працювати сільським нотаріусом, адже на її підготовку витрачаються державні кошти».

Розмовляючи з Олексієм Михайловичем, спостерігаючи, як працюють його підлеглі, розумієш, що він – людина небайдужа, і необхідно, аби саме такі люди очолювали органи юстиції.

До речі, у Луцьку ще й досі згадують давню історію, коли ще молодий Олексій Остапчук, працюючи на посаді слідчого в обласній прокуратурі, порушив кримінальну справу проти голови міськвиконкому, який був причетним до справи, пов'язаної з квартирними аферами. Вийшов справжнісінький скандал – зазіхнути на честь людини, яка обіймає таку посаду! На той час двох слідчих, які розслідували цю справу, виключили з лав партії і поновили лише після постанов Пленуму Верховного суду СРСР та ЦК Комуністичної партії. За молодих криміналістів тоді вступився прокурор області, адже «вони просто робили свою справу у відповідності до закону». Тих днів навіть вийшла стаття у газеті «Правда», що називалася «Подножка прокурору».

Таким небайдужим, принциповим та справедливим Олексій Остапчук залишається і зараз. Нотаріуси області дуже задоволені тим, що керівником управління юстиції є саме Олексій Михайлович. Його поважають за розуміння, професіоналізм, а якщо нотаріуса у чомусь несправедливо звинувачують, він завжди стає на його захист, якнайперше намагаючись розібратись, а вже потім робить висновки.

– Якщо мені доручили цю ділянку, я повинен зробити все, що в моїх силах, – каже Олексій Михайлович.

Його стиль спокійного врівноваженого спілкування не лише приваблює та викликає довіру до цієї людини, але й свідчить – так поводитися може лише керівник, який впевнений у своїх силах та знає, що він робить.