З 1 липня 2011 року набрав чинності Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції», крім статей 11 і 12, які набирали чинності з 1 січня 2012 року. Цей закон визначає основні засади запобігання і протидії корупції в публічній і приватній сферах суспільних відносин, відшкодування завданої внаслідок вчинення корупційних правопорушень збитків шкоди, поновлення порушених прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав чи інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Дія Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» та передбачені ним обмеження поширюються на всіх осіб, визначених суб'єктами відповідальності за корупційні правопорушення, відповідно до ст. 4 цього закону.

В другому розділі вказаного закону визначаються заходи, спрямовані на запобігання і протидію корупції та встановлено ряд спеціальних обмежень щодо осіб, які є суб’єктами відповідальності за корупційні правопорушення, а саме:

1. Стаття 6 "Обмеження щодо використання службового становища", –забороняє використовувати свої службові повноваження та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди або у зв'язку з прийняттям обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі:
- неправомірно сприяти фізичним або юридичним особам у здійсненні ними господарської діяльності, одержанні субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів, пільг, укладанні контрактів (у тому числі на закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти);
- неправомірно сприяти призначенню на посаду особи;
- неправомірно втручатися в діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування або посадових осіб;
- неправомірно надавати перевагу фізичним або юридичним особам у зв'язку з підготовкою проектів, виданням нормативно-правових актів та прийняттям рішень, затвердженням (погодженням) висновків.

2. Стаття 7 «Обмеження щодо сумісництва та суміщення іншими видами діяльності» забороняє:
- займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України;
- входити до складу органу управління чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку (крім випадків, коли особи здійснюють функції з управління акціями (частками, паями), що належать державі чи територіальній громаді, та представляють інтереси держави чи територіальної громади в раді товариства (спостережній раді), ревізійній комісії господарського товариства), якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.

3. Стаття 8 "Обмеження щодо одержання дарунків (пожертв)", –забороняє безпосередньо або через інших осіб одержувати дарунки (пожертви) від юридичних або фізичних осіб.

4. Стаття 9 "Обмеження щодо роботи близьких осіб", – забороняє державним службовцям мати у безпосередньому підпорядкуванні близьких їм осіб або бути безпосередньо підпорядкованими у зв'язку з виконанням повноважень близьким їм особам.

5. Стаття 10 "Обмеження щодо осіб, які звільнилися з посад або припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування", – забороняє особам, уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зазначеним у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, які звільнилися з посади або іншим чином припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом року з дня її припинення:
- укладати трудові договори (контракти) або вчиняти правочини у сфері підприємницької діяльності з підприємствами, установами чи організаціями незалежно від форми власності, якщо особи, зазначені в абзаці першому цієї частини, протягом року до дня припинення виконання функцій держави або місцевого самоврядування здійснювали повноваження з контролю, нагляду або підготовки чи прийняття відповідних рішень щодо діяльності цих підприємств, установ чи організацій;
- розголошувати або використовувати в інший спосіб у своїх інтересах інформацію, яка стала їм відома у зв'язку з виконанням службових повноважень, крім випадків, установлених законом;
- представляти інтереси будь-якої особи у справах (у тому числі в тих, що розглядаються в судах), в яких іншою стороною є орган (органи), в якому (яких) вони працювали.

6. Стаття 11 "Спеціальна перевірка щодо осіб, які претендують на зайняття посад, пов'язаних із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування", – зобов'язує вищевказану особу надати письмову згоду на проведення спеціальної перевірки, зокрема щодо:
- притягнення особи до кримінальної відповідальності, в тому числі за корупційні правопорушення, наявності судимості, її зняття, погашення;
- факту, що особа піддана, піддавалася раніше адміністративним стягненням за корупційні правопорушення;
- достовірності відомостей, зазначених у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру;
- наявності в особи корпоративних прав;
- стану здоров'я, освіти, наявності наукового ступеня, вченого звання, підвищення кваліфікації.

7. Стаття 12 "Фінансовий контроль", – зобов'язує державних службовців щорічно до 1 квітня подавати за місцем роботи (служби) декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік за формою, що додається до цього Закону.

У разі відкриття державним службовцем валютного рахунка в установі банку - нерезидента він зобов'язаний в десятиденний строк письмово повідомити про це орган державної податкової служби за місцем проживання із зазначенням номера рахунка і місцезнаходження банку - нерезидента.

8. Стаття 14 "Урегулювання конфлікту інтересів", – зобов'язує державних службовців:
- уживати заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів;
- повідомляти невідкладно безпосереднього керівника про наявність конфлікту інтересів.

9. Стаття 16 «Вимоги щодо прозорості інформації», – забороняє державним службовцям:
- відмовляти фізичним або юридичним особам в інформації, надання якої цим фізичним або юридичним особам передбачено законом;
- надавати несвоєчасно, недостовірну чи не в повному обсязі інформацію, яка підлягає наданню відповідно до закону.

Яка ж настає відповідальність за корупційні правопорушення? На це питання дає відповідь розділ четвертий Закону, зокрема ст. 21 «Види відповідальності за корупційні правопорушення» – встановлює, що особи, зазначені в частині першій статті 4 цього Закону, за вчинення корупційних правопорушень притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно - правової та дисциплінарної відповідальності в установленому законом порядку.

Крім того частиною 2 цієї статті встановлено, що відомості про осіб, яких притягнуто до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, у триденний строк з дня набрання відповідним рішенням суду законної сили, притягнення до цивільно-правової відповідальності, накладення дисциплінарного стягнення заносяться до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, що формується та ведеться Міністерством юстиції України. Положення про Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні правопорушення, порядок формування та ведення цього реєстру затверджується Міністерством юстиції України.

Отже, Закон України "Про засади запобігання та протидії корупції" встановлює основні принципи запобігання і протидії корупції, розширений перелік суб'єктів відповідальності за корупційні правопорушення, більш суворіші заходи, спрямовані на запобігання і протидії корупції, шляхом посилення обмежень щодо здійснення службової діяльності та посилення відповідальності за вчинення корупційних правопорушень.