Нарешті настає довгоочікувана пора відпусток. А відпочинку, як і грошей, багато не буває. У той же час не всі знають в яких ситуаціях і скільки кому належить вільних днів. Адже відпускне законодавство переглядається, збільшуються соціальні гарантії незахищеним категоріям. Зокрема, тривалість додаткової відпустки матерям за останні 15 років збільшувалась двічі: спочатку з 3 до 5, а потім до 7 днів на рік. Та про все попорядку.
Українське законодавство передбачає кілька видів відпусток: щорічні основні та додаткові, творчі, соціальні і т. д. Для більшості працюючих основна щорічна відпустка складає 24 календарних дні, незалежно від форми власності підприємства. Довше можуть відпочивати шахтарі, металурги, зайняті на підземних роботах, і працівники лісового господарства (до 28 днів), інваліди І, ІІ груп і держслужбовці (до 30 днів), неповнолітні (до 31 дня), педагоги і наукові працівники (до 56 днів). При цьому слід пам’ятати, що загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток, які за бажанням працівника можуть надаватися одночасно з щорічною основною або окремо від неї, не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних, гірничих роботах, 69 календарних днів.
Щорічні основна та додаткові відпустки повною тривалістю у перший рік роботи надаються після 6 місяців безперервної роботи на даному підприємстві. У той же час законом встановлені винятки з правила про надання першої відпустки. Щорічні відпустки повної тривалості до настання 6-місячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на даному підприємстві за бажанням працівника надаються:
1) жінкам – перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї, а також жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;
2) інвалідам;
3) особам до 18 років;
4) чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами;
5) особам, звільненим після проходження строкової військової або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення зі служби вони були прийняті на роботу протягом 3 місяців, не враховуючи часу переїзду на постійне місце проживання;
6) сумісникам – одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;
7) працівникам, які успішно навчаються в закладах освіти та бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою;
8) працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації;
9) працівникам, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;
10) батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу;
11) в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.
Варто знати, що брати відпустку можна не цілою, а декількома частинами, одна з яких повинна бути не менша 14 днів. Причому наступні куски можуть починатися з будь-якого дня тижня, а не з дня, який настає за тим, котрим закінчилася попередня частина.
Нашим законодавством забороняється також неподання щорічних відпусток повної тривалості протягом 2 років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до 18 років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу зі шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці.
Правом на щорічну додаткову оплачувану відпустку тривалістю 7 календарних днів без урахування вихідних, можуть скористатися: жінка яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинока мати, батько, який виховує дитину без матері (у тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особа, яка взяла дитину під опіку. Часто трапляється так, додаткова відпустка належить на кількох підставах, тоді вона пропорційно збільшується, але не більше ніж до 14 днів. Але при цьому слід пам’ятати, що реалізувати своє право на згадану соцвідпустку можна лише заявивши про це. Роботодавець не зобов’язаний “нав’язувати” додаткові дні відпочинку.
Ще одним видом відпочинку – відпусткою без збереження заробітної плати, що надається працівникові в обов'язковому порядку – можуть скористатися:
– мати або батько, який виховує дітей без матері (в тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), що має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда; чоловік, дружина якого перебуває у післяпологовій відпустці; ветерани війни, особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, та особи, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ветеранам праці (до 14 календарних днів);
– особи, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною (до 21 дня);
– пенсіонери за віком та інваліди III групи (до 30 календарних днів);
– інваліди I та II груп (до 60 календарних днів);
– особи, які одружуються (до 10 календарних днів);
– працівники у разі смерті рідних по крові або по шлюбу: чоловіка (дружини), батьків (вітчима, мачухи), дитини (пасинка, падчірки), братів, сестер (до 7 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад); інших рідних (до 3 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад);
– працівники для догляду за хворим рідним по крові або по шлюбу, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду (за медичним висновком, але не більше 30 календарних днів);
– працівники для завершення санаторно-курортного лікування
– тривалістю, визначеною у медичному висновку;
– працівники, допущені до вступних іспитів у вищі навчальні заклади (до 15 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу та назад);
– працівникам, допущеним до складання вступних іспитів в аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва, а також працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки, - тривалістю, необхідною для проїзду до місцезнаходження вищого навчального закладу або закладу науки і назад;
– працівники, які не використали за попереднім місцем роботи щорічну основну та додаткові відпустки повністю або частково і одержали за них грошову компенсацію (до 24 календарних днів у перший рік роботи на даному підприємстві до настання шестимісячного терміну безперервної роботи);
– працівники, діти яких у віці до 18 років вступають до навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості (12 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу та у зворотному напрямі). За наявності двох або більше дітей зазначеного віку така відпустка надається окремо для супроводження кожної дитини.
За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.