1 липня 2011 року набули чинності Закони України «Про засади запобігання і протидії корупції» та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення».

Зазначені Закони докорінно змінюють загальнодержавний підхід до розуміння корупції та антикорупційних заходів, містять низку новел, правових інститутів, які невідомі вітчизняним правовим традиціям, а тому потребують додаткового пояснення.

При порівнянні законів «Про боротьбу з корупцією» 1995 року та «Про засади запобігання і протидії корупції» 2011 року одразу стає помітно, що вони суттєво відрізняються своєю ідеологією. Якщо попередній закон був спрямований в основному на здійснення заходів репресивного характеру (встановлення відповідальності за порушення вимог закону), то основний фундаментальний акт – Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» – зосереджено на механізмах, спрямованих на запобігання виникненню корупції, незважаючи на те, що у сотні разів зросли суми адміністративних штрафів.

Ще одна відмінність, яка відрізняє попередній закон від нинішнього, полягає у солідарності, тобто віднині несуть відповідальність не лише ті посадові особи, які взяли хабар, а й ті, хто дає. Щоправда, один з них має шанс уникнути кари, – це той, хто першим повідомить про правопорушення.

На відміну від попереднього закону, в новому чітко визначені терміни та розширений перелік осіб, які підпадають під дію норм нового нормативного документу. Якщо раніше дія норм боротьби з корупцією поширювалася на державних службовців і службових осіб місцевого самоврядування, то тепер додатково поширюється і на керівників підприємств та організацій, які отримують кошти з державного бюджету, та осіб, які уповноважені виконувати певні функції держави: від Президента України до посадових осіб, які одержують заробітну плату за рахунок державного чи місцевого бюджету. Корупціонером може бути визнана будь-яка особа, яка здійснює владні, організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські повноваження на власну користь. До цих осіб віднесено арбітражних керуючих, нотаріусів, аудиторів, третейських суддів і т. д.

Основною перевагою нового антикорупційного закону є негайне обов’язкове звільнення хабарника, як тільки його провину доведе суд. Раніше ця норма була відсутня. Відтак ім’я корупціонера буде занесено до єдиного реєстру осіб, притягнутих до відповідальності за корупційні дії. Після цього перед хабарником закриються всі двері у державну службу.

Дві статті закону – 11 та 12 – набирають чинності лише з 1 січня 2012 року. Перша з них передбачає спеціальну перевірку осіб, які приймаються на роботу, інша – фінансовий контроль. Протягом 15 днів роботодавець, за письмовою згодою особи, яка претендує на зайняття посади, буде зобов’язаний перевірити всі документи особи, яку приймають на роботу, починаючи з медичної довідки, диплома і закінчуючи наявності корпоративних прав. Крім того, чиновникам заборонено мати в безпосередньому підпорядкуванні родичів.

Новий антикорупційний закон обмежує чиновників і в дарунках та пожертвах. Не можна приймати дарунки як вдячність за виконану роботу або ж за прийняття певних рішень. Відтепер керівник не має права брати подарунки від своїх підлеглих. Зате, як і раніше, подарунки від близьких осіб не будуть трактуватися як корупційні діяння лише в тому випадку, якщо вони не є підлеглими на роботі. До речі, близькими людьми, згідно закону, вважаються: подружжя, діти, батьки, рідні брати і сестри, дід, баба, онуки, усиновлювачі та усиновлені, а також інші особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки із суб’єктом, на якого поширюється дія антикорупційного закону. Крім того, дозволено держслужбовцям користуватися загальнодоступними знижками на товари та брати участь у розиграші призів та премій.

Новим законом розширено перелік суб’єктів, що здійснюють заходи із запобігання та протидії корупції та здійснюють їх функціональне розмежування. До суб’єктів, які здійснюють заходи протидії корупції віднесено Президента України, Верховну Раду України, а також органи прокуратури України в межах повноважень. До здійснення заходів щодо запобігання і протидії корупції або участі в них включено органи державної влади в межах повноважень.

Варто також зазначити те, що новий закон покладає обов’язок вживати заходів щодо запобігання та протидії корупції на посадових і службових осіб органів державної влади, посадових осіб місцевого самоврядування, юридичних осіб, їх структурних підрозділів. Так, зазначені суб’єкти у разі виявлення корупційного правопорушення чи одержання інформації про вчинення такого правопорушення працівниками відповідних органів, зобов’язані вжити заходів щодо припинення такого правопорушення та негайно письмово повідомити про його вчинення спеціально уповноваженого суб’єкта у цій сфері.

Надзвичайно важливим є те, що в системі заходів боротьби з корупцією будуть проводитись антикорупційні експертизи правових актів. Це стосується також і актів законодавства, які є чинними. Насамперед треба мати на увазі, що ми говоримо про правове поле, про правовий режим, яким мають керуватися громадяни, передусім посадовці, з 1 липняня 2011 року. Тому зрозуміло, що кожен посадовець, розуміючи ці нові правові реалії буде працювати на дотримання цього закону. В тому числі, що стосується декларування майна, корпоративних прав, доходів і видатків тощо. Закон має на меті встановити жорсткий єдиний стандарт чесності у діяльності будь-якого публічного службовця.