24 серпня – День Незалежності України. Двадцять років тому почала свій відлік новітня історія України. Виборене віками право українців мати власну державу – звершилося.

Перший важливий крок до незалежності України був зроблений ще шістнадцятого липня тисяча дев’ятсот дев’яностого року. Цього дня Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки прийняла Декларацію про державний суверенітет України, а також ухвалила постанову „Про День проголошення незалежності України”.

А вже 24 серпня 1991 року Верховна Рада України прийняла історичний документ виняткового значення для долі українського народу – Акт проголошення незалежності України. У цьому документі говорилося: „Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла було над Україною у зв'язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року, продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні, виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами, здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної української держави – України. Територія України є неподільною і недоторканною. Віднині на території України мають чинність винятково Конституція і закони України. Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення».

За цей доленосний документ проголосувала абсолютна більшість депутатів Верховної Ради. УРСР перестала існувати. На мапі постала нова самостійна держава – Україна, яку потім визнали всі країни світу. У новітній історії України розпочалася доба незалежності.

Цей історичний день поклав початок реформування державного устрою, громадсько-політичного та соціально-економічного життя України. Сьогодні ми подумки сягаємо тих вікових глибин, коли наші далекі предки плекали паростки своєї державності, прагнули бути повноцінними господарями у власному домі. Звісно не просто зараз уявити ті часи розквіту Київської Русі, поділу її на самостійні князівства й формування Галицько-Волинської держави, визвольної війни проти шляхетської Польщі під проводом Богдана Хмельницького, політичної автономії українських земель, а також недовгого існування Української незалежної держави. А сьогодні ми однозначно стверджуємо, що в нас є Україна – суверенна, незалежна європейська держава, є вільний український народ, який будує свою долю в умовах свободи.

За ці 20 років незалежна Україна відбулася як держава. Вона має властиву сучасним демократичним країнам ЄС інституційну систему побудови державної влади і місцевого самоврядування, комплексну систему чинного законодавства, є учасником багатьох міжнародних організацій, посідає чільне місце у світовому співтоваристві.

Сьогодні незалежність Української держави – це духовне відродження нації, патріотизм народу, що надихає на добрі справи задля розбудови демократичної і правової держави, економічно міцної, соціальної, знаної та впливової серед світової спільноти країни.

Значна роль нині у державотворенні належить органам юстиції, основне завдання яких – участь у забезпеченні державної правової політики. Завдання головного та територіальних управлінь юстиції, всіх працівників системи юстиції області – працювати над створенням такого правового поля, яке б сприяло самореалізації особи, захищало права та інтереси людини. Адже ми працюємо виключно в інтересах громадянина й держави. Ця реалізація здійснюється через основні завдання, які покладені на головне управління юстиції та його органи на місцях.

День незалежності України не просто велике свято, а символ буття вільного і незалежного духу нашого народу.

Одночасно, на передодні Дня незалежності, ми восьмий рік поспіль відзначаємо День Державного прапора України. Адже одним з найважливіших елементів процесу становлення державності будь-як країни є визначення національної символіки як невідємної ознаки незалежності. Кожний народ, маючи свою історію, має і свої історичні святині – герб, прапор, гімн. Національні символи – це свідчення високого духу народу, його історичних прагнень, унікальності, своєрідний генетичний код нації. Вони покликані служити надійною основою формування громадських рис особистості, її патріотизму, національної свідомості, активної життєвої позиції.

Гідність прапора захищається як в самій країні, так і за її межами. Зневага до прапора розглядається як посягання на честь нації та держави. Саме тому статтею 338 Кримінального кодексу України передбачено, що публічна наруга над Державним Прапором України, Державним Гербом України або Державним Гімном України карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців або позбавленням волі на строк до трьох років.

Частина друга даної статті передбачає й покарання за публічну наругу над офіційно встановленим або піднятим прапором чи гербом іноземної держави. Така дія карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців або позбавленням волі на строк до двох років.