Законом України №2258-17 від 18.05.2010 «Про внесення змін до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» внесено зміни не лише до змісту Закону, а й до його назви, замінивши на Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» (надалі - Закон).

Відповідно до пункту 1 Прикінцевих положень Закон набирає чинності через 90 днів з дня його опублікування, тобто з 20 серпня 2010 року. Чинність Закону поширюється на громадян України, іноземців та осіб без громадянства, а також на юридичних осіб, їхні філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, що забезпечують проведення фінансових операцій на території України та за її межами відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

До легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, належать будь-які дії, пов’язані з коштами (власністю), одержаними (здобутими) внаслідок скоєння злочину, спрямовані на приховування джерел походження зазначених коштів (власності) чи сприяння особі, яка є співучасником у вчиненні злочину, що є джерелом походження зазначених коштів (власності).

Система фінансового моніторингу складається з двох рівнів – первинного та державного.
Суб'єктами державного фінансового моніторингу є: Національний банк України, Міністерство фінансів України, Міністерство юстиції України, Міністерство транспорту та зв'язку України, Міністерство економіки України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України; Спеціально уповноважений орган.

Внутрішній фінансовий моніторинг - сукупність заходів, які здійснюються суб'єктами первинного фінансового моніторингу, з виявлення фінансових операцій, що підлягають внутрішньому фінансовому моніторингу відповідно до статті 16 цього Закону, із застосуванням підходу, що ґрунтується на проведенні оцінки ризиків легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму; ведення обліку таких операцій та відомостей про їх учасників; подання інформації Спеціально уповноваженому органу про операції, що мають високий ступінь ризику легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, а також додаткової інформації про фінансові операції та їх учасників, що стали об'єктом фінансового моніторингу з боку Спеціально уповноваженого органу.

Відповідно до підпункту г пункту 8 частини другої статті 5 Закону спеціально визначеними суб’єктами первинного фінансового моніторингу є нотаріуси. Нотаріус як спеціальний суб’єкт первинного фінансового моніторингу зобов’язаний:

1) стати на облік у Спеціально уповноваженому органі як суб'єкт первинного фінансового моніторингу та у разі припинення своєї діяльності повідомити про це Спеціально уповноважений орган у визначеному Національним банком України для банків та Кабінетом Міністрів України для інших суб'єктів первинного фінансового моніторингу порядку;
2) здійснювати ідентифікацію та вивчення клієнта у випадках, установлених законом;
3) забезпечувати виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, до початку, у процесі, в день виникнення підозр, після їх проведення або при спробі їх проведення чи після відмови клієнта від їх проведення;
4) забезпечувати у своїй діяльності управління ризиками щодо легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму та розробляти критерії ризиків;
5) забезпечувати реєстрацію фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, не пізніше наступного робочого дня з дати їх виявлення.

При цьому нотаріус зобов’язаний самостійно здійснювати класифікацію своїх клієнтів з урахуванням критеріїв ризиків, визначених Спеціально уповноваженим органом та органами, що здійснюють регулювання та нагляд за їх діяльністю та вживати застережних заходів щодо клієнтів, діяльність яких свідчить про підвищений ризик проведення ними таких операцій.

З метою виконання завдань, покладених на нотаріуса цим Законом, нотаріус має право звертатись із запитами до органів виконавчої влади, правоохоронних органів, Національного банку, юридичних осіб, які в установленому законодавством порядку інформують про результати розгляду такого запиту.

Відповідно до статті 8 Закону виконання обов’язків суб’єкта первинного фінансового моніторингу забезпечується нотаріусами, якщо вони беруть участь у підготовці і здійсненні правочину щодо: купівлі-продажу нерухомості; управління активами; управління банківським рахунком або рахунком у цінних паперах; залучення коштів для утворення юридичних осіб, забезпечення їхньої діяльності чи управління ними, а також купівлі-продажу юридичних осіб.

При цьому нотаріуси як суб’єкти первинного фінансового моніторингу не повідомляють Спеціально уповноважений орган про свої підозри щодо фінансових операцій у разі, якщо відповідна інформація стала їм відома за обставин, які є предметом таємниці вчинюваних нотаріальних дій, крім випадків посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна, за умови, що сума такої операції дорівнює чи перевищує 400 000 гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентну 400 000 гривень.

Залежно від ризику проведення операцій з легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом ідентифікація клієнта здійснюється також у разі проведення ним фінансової операції на суму, визначену частиною першою статті 15 Закону, незалежно від того, проводиться така операція одноразово чи як кілька операцій, що можуть бути пов’язані між собою. Згідно зі статтею 12 Закону подання суб’єктом первинного фінансового моніторингу інформації про фінансову операцію, що відповідно до статті 15 підлягає обов’язковому фінансовому моніторингу, здійснюється протягом трьох робочих днів з дня її реєстрації.

Рішення про подання або неподання Спеціально уповноваженому органу інформації про фінансову операцію, що підлягає внутрішньому фінансовому моніторингу, приймає нотаріус відповідно до статті 16 Закону. У разі прийняття рішення про подання відповідна інформація подається не пізніше 10 робочих днів з дня її реєстрації. Порядок реєстрації операцій, що підлягають фінансовому моніторингу встановлюється : Національним банком – для банків; Кабінетом Міністрів України – для інших суб’єктів первинного фінансового моніторингу.

До фінансових операцій, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу відповідно до статті 15 належить операція, якщо сума, на яку вона проводиться, дорівнює чи перевищує 150 000 гривень (для суб'єктів господарювання, які проводять азартні ігри, - 13000 гривень) або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентній 150 000 гривень (для суб'єктів господарювання, які проводять азартні ігри, - 13 000 гривень), та має одну або більше визначених ознак.

Відповідно до пункту 15 статті 9 Закону у разі якщо клієнт (особа) діє як представник іншої особи чи в інтересах іншої особи, або якщо у суб'єкта первинного фінансового моніторингу виникає сумнів стосовно того, що особа виступає від власного імені або вигодоодержувачем є інша особа, суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний згідно з вимогами цієї статті та положеннями інших законів, що регулюють процедуру ідентифікації, ідентифікувати також особу, від імені або за дорученням чи в інтересах якої проводиться фінансова операція або яка є вигодоодержувачем.

Також у разі якщо особа діє як представник іншої особи, суб'єкт первинного фінансового моніторингу повинен перевірити наявність у цієї особи відповідних повноважень.

Працівникам суб’єкта первинного фінансового моніторингу, які одержали запит Спеціально уповноваженого органу та/або надали відповідь на такий запит цьому органу, забороняється інформувати про це осіб, які брали (беруть) участь у фінансових операціях, визначених у запиті або відповіді, а також будь-яких третіх осіб. Згідно зі статтею 23 Закону особи, винні у порушенні вимог цього Закону, несуть кримінальну, адміністративну та цивільно-правову відповідальність згідно із законом. Такі особи також можуть бути позбавлені права провадити певні види діяльності згідно із законом.

Юридичні особи, які здійснювали фінансові операції з легалізації (відмивання) доходів або фінансували тероризм, можуть бути ліквідовані за рішенням суду.

У разі невиконання (неналежного виконання) суб'єктом первинного фінансового моніторингу вимог цього Закону та/або нормативно-правових актів, що регулюють діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, на нього в установленному законом порядку може бути накладено штраф.

Санкції до суб’єктів первинного фінансового моніторингу, передбачені статтею 23 Закону, застосовуються суб’єктами державного фінансового моніторингу, які здійснюють регулювання і нагляд за діяльністю суб'єктів первинного фінансового моніторингу, в межах їх компетенції, тобто Міністерством юстиції до нотаріусів.

Також законодавцем посилено кримінальну відповідальність (стаття 209-1 Кримінального кодексу) за умисне неподання, несвоєчасне подання або подання недостовірної інформації про фінансові операції, що відповідно до закону підлягають фінансовому моніторингу, Спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади зі спеціальним статусом з питань фінансового моніторингу, якщо такі дії завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам чи інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб, яке карається штрафом від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до двох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

А розголошення у будь-який спосіб інформації, яка відповідно до закону надається Спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади зі спеціальним статусом з питань фінансового моніторингу, особою, якій ця інформація стала відома у зв’язку з професійною або службовою діяльністю, якщо такі дії завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам чи інтересам окремих громадян, держаним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб, - карається штрафом від двох до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Отже, виходячи з вимог вищевказаного Закону, на нотаріусів та Міністерство юстиції України покладено нові обов'язки та повноваження, за неналежне виконання яких наступає не тільки адміністративна, але й кримінальна відповідальність. З метою ефективного виконання вимог даного Закону необхідно внести зміни до чинного законодавства, зокрема до Закону України «Про нотаріат» та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.