Європейський Суд з прав людини (англ. European Court of Human Rights, фр. Cour europeenne des Droits de l’Homme) – міжнародний орган, який є творінням Ради Європи, створений у 1959 році для контролю за дотриманням прав і свобод людини і громадянина, закріплених в Європейській Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також для забезпечення дотримання державами-учасницями їхніх зобов’язань. Місцезнаходження суду – Палац прав людини в м. Страсбурзі (Франція).

Суд мав дві дати народження. Він розпочав свою роботу в 1959 р. Відтоді діяв незалежно і паралельно поряд із заснованою у 1954 р. Європейською комісією з прав людини. У 1993 р. було вирішено об’єднати ці дві установи й створити новий Європейський суд, який почав діяти з 1 листопада 1998 р.

Нині діючий Європейський Суд з прав людини має одноступеневу систему розгляду заяв, що робить процедуру захисту більш оптимальною, оперативною та ефективною. Адже заявники мають можливість безпосередньо звертатися до Суду, що передбачено Протоколом № 2 до Конвенції, а не через Комісію, як це було до 1999 року.

Рішення Європейського суду є обов’язковими для держав-учасниць Конвенції. За весь період діяльності Європейського Суду з прав людини не було зафіксовано жодного випадку невиконання його рішень державами-членами Ради Європи.

Україна разом із Росією, Туреччиною та Румунією лідирує за кількістю справ, що знаходяться на розгляді Європейського Суду з прав людини. За даними Суду, в 2008 році на розгляді знаходилися 8250 позовів від України (8,5%) та 27250 позовів від Росії (28% від всієї кількості справ).

Громадянин України має право звернутися до Європейського Суду, якщо вважає, що стосовно нього особисто було порушення однією з держав одного або кількох основних прав, які гарантовані Конвенцією та Протоколами до неї, шляхом направлення заяви або заповнення формуляру суду. Така заява повинна містити наступну інформацію: короткий виклад фактів, що оскаржуються; які права, гарантовані Конвенцією, порушені; відомості про засоби правового захисту, якими вже скористались, перелік офіційних рішень у справі, із зазначенням дати кожного із них; короткий виклад змісту таких рішень.

Заява повинна бути підписана особисто або представником.

Суд не розглядає заяву, якщо вона анонімна чи за своєю суттю порушує питання, що вже було розглянуте або вже подане на розгляд за іншою процедурою міжнародного розслідування чи врегулювання, і якщо вона не містить відповідної нової інформації.

Слід пам’ятати, що Європейський Суд не розглядає заяви, спрямовані проти приватних осіб або недержавних організацій.

Згідно зі ст. 35 Конвенції Суд може прийняти заяву до розгляду тільки після того, як було вичерпано всі національні засоби правового захисту – відповідно до загальновизнаних норм міжнародного права, і впродовж шести місяців від дати прийняття остаточного рішення. Тобто, спочатку необхідно звернутись до національних судів, яким підсудна справа, для захисту по суті своїх прав, про порушення яких заявлено перед Судом.

Європейський суд з прав людини приймає будь-які звернення, тому заявник може написати до Суду, виклавши свою ситуацію так, як йому представляється необхідним це зробити рідною мовою. Але, як правило, після одержання такого листа, Секретаріат Суду висилає заявникові формуляр звернення, текст Конвенції і записку з поясненням про те, як заповнювати формуляр. Попереднє звернення перериває перебіг 6-місячного терміну.

При заповненні пунктів формуляру необхідно враховувати наступне.

Якщо заява подається більш ніж одним заявником, необхідно надати всю необхідну інформацію про кожного з них (якщо потрібно – на окремому аркуші). Заявник може уповноважити іншу особу представляти свої інтереси. Такий представник повинен бути адвокатом, який має право практикувати в країні – одній з Договірних Сторін. У разі, коли заявник уповноважує іншу особу, відповідні дані повинні бути вказані в цьому розділі формуляру. Суд вестиме листування лише з цим представником.

Факти, які стосуються предмета скарги, повинні викладатися зрозуміло і стисло, з описанням подій у тій послідовності, в якій вони мали місце, з вказівками точних дат.

При вказівці порушень та аргументації необхідно якнайточніше пояснити, в чому полягає скарга відповідно до Конвенції та вказати, до яких положень Конвенції здійснюється апеляція та пояснити, чому вважаєте, що викладені факти спричинили порушення.

При вказівці на використані можливості захисту необхідно детально викласти процедури у використаних внутрішніх способах захисту. Необхідно надати інформацію щодо кожної окремої скарги. Крім того, необхідно вказати, чи існують які-не-будь інші способи захисту, до яких не вдавалися і які б зробили можливим перегляд справи. Якщо такий спосіб існує, його необхідно вказати (наприклад, назвати судову або іншу інстанцію, куди можна було б подати позов) і пояснити, чому його не було використано.

Окрім того, в одному з пунктів необхідно буде вказати, чи подавались коли-небудь скарги, які є предметом заяви, в будь-які інші міжнародні інстанції, які займаються розслідуванням або врегулюванням подібних питань. Якщо так, то необхідно вказати все детально, включаючи назву органу, куди подавалися скарги, дати і деталі всіх процедур, які мали місце, подробиці ухвалених рішень, а також надати копії відповідних рішень та інших документів.

При викладенні предмета заяви необхідно вказати бажану мету звернення до Суду.

Необхідно також скласти перелік і додати до заяви копії всіх судових вироків та інших рішень, а також будь-які інші документи, які суд міг би прийняти до уваги як докази (протоколи слухань, заяви свідків тощо). Надсилати необхідно виключно ті документи, які стосуються скарги, представленої суду.

Якщо заява підписана представником заявника, до неї додається належним чином оформлена довіреність, підписана заявником (якщо вона не була надана раніше).

Заявники, які не хочуть розкривати свою особу перед громадськістю, повинні це вказати, а також викласти причини, які б виправдали такий відступ від звичайного порядку доступу громадськості до інформації щодо проведення процесу Судом. Голова Палати Суду може дати дозвіл на анонімність у виняткових і належним чином виправданих випадках.

Недотримання вимог, викладених вище, може спричинити відмову в реєстрації і розгляді справи судом.

Датою прийняття заяви, як правило, вважається дата першого повідомлення від заявника, в якому був викладений, принаймні в короткій формі, предмет заяви. Проте за наявності достатніх підстав, Суд може вирішити, що датою прийняття заяви може вважатися інша дата.

Всю кореспонденцію необхідно надсилати за адресою: The Registrar European Court of Human Rights Council of Europe F67075 STRASBOURG CEDEX FRANCE-ФРАНЦІЯ.

При поданні заяви мито не сплачується, а розгляд справи в суді буде безкоштовним, оскільки витрати суду покладаються на Раду Європи.