Колишня працівниця звернулася до суду з позовом до підприємства з вимогою оплатити їй час вимушеного прогулу в зв'язку з тим, що під час звільнення відділ кадрів не поставив їй печатку у трудову книжку. Чи правомірні її вимоги?

Відповідно до ст. 47 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) власник або уповноважений ним орган зобов'язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 235 КЗпП у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Також п. 4.1 Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок працівників", затвердженої наказом Мінпраці України, Мін'юсту України, Мінсоцзахисту від 29.07.1993 р. № 58 передбачено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час хоботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.
При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу пра¬цівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис де трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним.
Таким чином, законодавством передбачене виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу лише у разі, якщо трудова книжка не була видана працівникові взагалі, а не порушено порядок ЇЇ оформлення під час звільнення.